У Європі бракує лікарів

Зростання кількості виходів на пенсію, брак нових лікарів, які проходять навчання, еміграція до країн із кращими умовами праці… до 2022 року Європа може зіткнутися з браком 230 000 лікарів.

Протягом двадцяти років служба охорони здоров’я Румунії втратила 5000 лікарів, майже 10% практикуючих лікарів, і може втратити 12 000 терапевтів протягом наступних п’ятнадцяти років. У Франції на 9,1% менше лікарів загальної практики, ніж десять років тому. Що стосується Італії, то до 2028 року вона може втратити 34 000 лікарів. Результати схожі в усіх країнах-членах ЄС, і це не нове явище. Уже в 2012 році Європейська комісія підрахувала, що до 2022 року в Європі може не вистачати 230 000 лікарів. Це означатиме, що 13,5% медичних потреб Європи не будуть забезпечені.

Нещодавно Франція оголосила, що створить 400 посад для лікарів і 4000 посад для асистентів лікарів. Румунія має намір збільшити кількість місць для молодших лікарів. Однак не можна сказати, що ці заходи будуть достатніми, оскільки дефіцит є переважно структурним.
Лікарі нерівномірно розподілені по області

Парадоксально, але в Європі кількість лікарів зростає. З 2010 по 2020 рік він зросте на 5%. Це більше, ніж середній рівень створення робочих місць для всіх секторів разом (3%). Але труднощі з підбором персоналу залишаються. Відсутність кандидатів з необхідною кваліфікацією є причиною половини незаповнених посад у Європейському Союзі.

Труднощі особливо гострі в сільській місцевості, особливо в Скандинавії, Франції, Естонії та Латвії, де лікарі швидко осідають у містах, але набагато рідше в селі. У Словаччині, де це явище також є особливо сильним, у містах припадає 6,8 лікарів на 1000 жителів, а в сільській місцевості – 2,7. В Угорщині на 1000 жителів у місті припадає 5,1 лікаря проти 2,2 по країні.
Лікарі стають все старшими

При цьому кількість спеціалістів зростає набагато швидше, ніж лікарів загальної практики. Це явище може посилитися через прогнозовану масову кількість виходів на пенсію в найближчі роки. У деяких країнах частка лікарів старше 55 років є значною: наприклад, в Італії – 55%, у Франції – 47%, в Естонії – 48%. Країни-члени ЄС, які, здається, недостатньо передбачили проблему, не змогли підготувати достатню кількість нових практиків, щоб заповнити прогалину. Особливо це стосується ЄС-15.

У країнах, які нещодавно приєдналися до ЄС, проблема в іншому. Ці штати часто мають труднощі з утриманням своїх медичних працівників. Це також стосується країн, які найбільше постраждали від кризи, таких як Португалія та Греція, де товарообіг є значним. Тривалий робочий день, стрес, труднощі з балансом між роботою та особистим життям, низька оплата праці, відсутність якісної інфраструктури – усе це може підштовхнути людей звільнитися. Або поїхати на практику в іншу країну, де пропонують кращі умови. Серед усіх професій разом узятих найбільше в Європі емігрують лікарі. Це насамперед міграція зі Сходу на Захід і з Півдня на Північ. Це явище збільшує брак лікарів у деяких країнах, таких як Польща та Угорщина, тоді як багато іноземних лікарів зрештою осідають у таких місцях, як Німеччина, скандинавські країни, але, перш за все, Великобританія.

Протягом тривалого часу Британська національна служба охорони здоров’я (NHS) залучає багатьох своїх медичних працівників із європейської робочої сили, настільки, що лікарі з ЄС становлять 10% фахівців, які сьогодні практикують у Великобританії.

Але з 2015 року прибуття сповільнилося. Саме того року Девід Кемерон, тодішній прем’єр-міністр, оголосив про своє бажання провести референдум щодо можливого виходу Великобританії з Європейського Союзу. Після голосування за Brexit у 2016 році британський уряд намагався забезпечити, щоб європейські лікарі, серед інших, не постраждали негативно та могли продовжувати працювати у Великобританії, але побоювання залишаються, і іноземці більше не почуваються бажаними. У 2017 році було зареєстровано 3458 лікарів з інших країн ЄС, проти 4644 у 2014 році. Таким чином, падіння склало 26%. Дослідження 2016 року показало, що Великобританії знадобиться 190 000 нових лікарів до 2027 року. Нові лікарі навчатимуться, але більше, ніж в інших країнах, ніщо не гарантує, що цих додаткових посад буде достатньо, щоб заповнити дефіцит лікарів у Великобританії.