Польські та українські медичні працівники об’єдналися у наданні медичної допомоги українським біженцям

Середина липня, а залізнична станція в Жешуві, Польща, мало нагадує те метушливе місце, яке було в лютому та березні цього року, коли туди прибули мільйони українських біженців, які тікали від війни на батьківщині. Зараз там менше людей, але все ще можна почути українську мову та знайти прибулих, переважно жінок і дітей, які або зупиняються у своїй довгій і небезпечній подорожі до інших європейських країн, або приєднуються до 3,5 мільйонів українських біженців, які вже перебувають у Польщі.

Під час вимушеної подорожі за межі своєї країни біженці часто стикаються з важкими та нестабільними умовами, які мають серйозні наслідки для їхнього фізичного та психологічного здоров’я. Вони часто прибувають до приймаючих країн, почуваючись втомленими та розгубленими, через мовні, фінансові та інші бар’єри, які ускладнюють або навіть унеможливлюють доступ до постачальників медичних послуг та отримання необхідних послуг, ліків і медичних товарів.

У рамках своїх постійних зусиль щодо покращення якості та доступності послуг первинної медичної допомоги для українських біженців у Польщі команда ВООЗ/Європа відвідала місто Жешув, що за годину їзди від українського кордону. Тут створено спеціальний медичний центр для безкоштовного лікування українських біженців. Багато медичного персоналу, який працює в центрі, самі з України.

Муфіда Назрі, фізіотерапевт і виконавчий директор центру, пояснила, чому це важливо.

«Українські біженці потребували такого місця. Тут вони можуть спілкуватися з персоналом їх рідною мовою, що значно полегшує роботу. У цій клініці разом із польськими колегами працюють 18 лікарів та медичних працівників з України. Ми також організували спеціальні мовні курси для українського медичного персоналу, щоб вони могли вивчати польську медичну термінологію, необхідну для складання іспитів, які дадуть їм ліцензію на лікування польських пацієнтів у майбутньому», – сказала вона нам.

Потім Назрі продовжив розповідати нам про медичних працівників, які працюють у клініці, та наявні засоби.

«Окрім лікарів загального профілю, у нас є цілий ряд спеціалістів, які можуть задовольнити потреби українських біженців, включаючи офтальмолога, ларинголога, психіатра, пульмонолога, дерматолога, стоматолога та акушерку. У нас також є пункт вакцинації, де можна зробити щеплення від COVID-19 та щеплення дітей, пункт забору крові та обладнання для моніторингу здоров’я серця та виявлення будь-яких проблем із внутрішніми органами організму».

Тоді нам вдалося поговорити з деякими українськими співробітниками, які працюють у клініці.
Історія доктора Купера

Доктор Маріанна Купер — сімейний лікар, родом із Мостиськ, невеликого міста в Україні, що приблизно за 125 км від Жешува. Вона втекла до Польщі, коли в її країні почалася війна.

Доктор Купер чудово розмовляє польською мовою, оскільки вивчала медицину в Польщі в 1990-х роках, потім проходила аспірантуру в Жешуві, перш ніж повернутися в Україну, щоб зайнятися медициною.

У клініці вона приймає мам з дітьми, а також пацієнтів похилого віку. Цього тижня їй довелося прийняти 16 пацієнтів за один день, але в березні та квітні перед клінікою зазвичай стояло до 100 біженців, які чекали, щоб їх оглянули та отримали лікування.

Проте, як пояснює д-р Купер, для багатьох українських біженців мовний бар’єр може стати справжньою проблемою в отриманні необхідного лікування для вирішення проблем зі здоров’ям.

«Є українці, які взагалі не розуміють польської. Вони підбирають лише деякі слова і вгадують значення. І цим людям особливо важко пояснити стан свого здоров’я», – каже вона. «Ось чому я вважаю, що потрапив у потрібне місце. Я відчуваю, що можу тут допомогти».
Розповідь Наталії

Ще одна з тих, хто працює в клініці – Наталія Шлапак. Вона 37-річна медсестра з Києва, Україна, і втекла зі своїми 4 дітьми до Жешува.

«Я хочу мати можливість продовжувати працювати медсестрою в Польщі та отримати офіційну реєстрацію для практики тут», — каже вона нам. «Тим часом я працюю зі своєю командою в клініці, що мене надихає і мені це подобається. Ми вчимося через співпрацю. Якщо я чогось не знаю, мені пояснюють колеги. Але я також маю 16 років професійного досвіду. У нас багато важких випадків, і люди часто дуже хвилюються і відчувають стрес. Наприклад, коли мені потрібно здати кров, деякі пацієнти настільки напружені, що важко провести процедуру. Проте, якщо сказати їм добре слово, їм одразу стає легше».

Розповідь доктора Левчука

Доктор Аліна Левчук родом з українського міста Харкова. Вона працює як
дитячий отоларинголог, який займається лікуванням проблем зі здоров’ям, пов’язаних із вухами, носом і горлом у дітей.

Вона розповіла нам про те, як це жити і працювати в Польщі, а також ми запитали її про її плани на майбутнє.

«Деякі люди приходять в клініку перед поверненням в Україну. Вони кажуть, що хочуть отримати консультацію, тому що не знають, чи буде у них така можливість, коли вони повернуться в Україну. Процеси роботи тут не дуже відрізняються від українських. Всі лікарі однакові. Єдина різниця в назвах ліків, але процедури і консультації схожі», – пояснює доктор Левчук.

«Жити в Польщі добре; люди тут дуже привітні, а співпраця з польським медичним персоналом виняткова, але я хочу повернутися додому. Питання лише в тому, коли – і цього я не знаю. Навіть якби війна закінчилася завтра, я б не повернувся відразу, тому що мені нема куди повертатися. Місто, з якого я родом, дуже постраждало», — каже вона.
Роль ВООЗ у реагуванні на війну в Україні

Щодня до різних міст Польщі прибувають тисячі сімей біженців
та інші європейські країни з невідомим майбутнім.

ВООЗ співпрацює з урядами та партнерами для надання екстрених медичних послуг, покращення місцевих служб охорони здоров’я та включення біженців до національних систем і планів охорони здоров’я.

Як коментує д-р Палома Кухі, представник ВООЗ у Польщі, «забезпечення здоров’я та добробуту всіх людей лежить в основі мандата ВООЗ. Це включає захист прав біженців, наприклад тих, які прибувають з України, щодо їхнього доступу до медичних послуг у приймаючих країнах. Ми також прагнемо включити та інтегрувати українських медичних працівників у систему охорони здоров’я Польщі. Міцне здоров’я є важливою умовою для того, щоб біженці могли відновити своє життя. «Здоров’я — це ще не все, але без здоров’я нічого немає».