Здоров’я – цінність, яку варто боронити під час війни

Тетяна Стасенко, Журналіст, редактор The PharmaMedia

Тетяна Жолуденко, CEO Medical Data Management

Про те, як змінилося ставлення українців до власного здоров’я під час війни, й про все, що з цим пов’язано, розповіла директорка компанії Medical Data Management Тетяна ЖОЛУДЕНКО.

Як це — жити, споживати й хворіти в Україні під час війни?

Опитані – українці, які перебувають в Україні протягом всієї війни, а відтак вивчення попиту у будь-якій сфері на такій аудиторії буде найоб’єктивнішим.

Отже, здоров’я наших громадян за час війни погіршилося, що й не дивно. Про це повідомили 58% українців, 34% опитаних відповіли, що не відчули змін у своєму самопочутті, а 8% — стверджують, що їхнє здоров’я покращилося.

Цікаве спостереження: навіть ті люди, які зазначили погіршення стану здоров’я, стверджують, що не вважають себе аж такими хворими, а оцінюють себе задовільно – це 53% респондентів. Ще 38% вважають себе здоровими і лише 9% говорять про поганий стан свого здоров’я. Чому ж так?

Відповідь знайшлася у наступному запитанні: що більше хвилює зараз людей: здоров’я близьких чи власне?

Чверть респондентів дійсно хвилюються про себе, але більшість людей переймаються через здоров’я своїх рідних, близьких їм людей, постраждалих у наслідок бойових дій. Безперечно, такий рівень емпатії гідний поваги!

Найбільша турбота – про батьків та дітей (відповідно, 56 та 52%), 44% подружжя також піклуються один про одного, 16% хвилює здоров’я родичів, а 14% — сусідів, друзів, просто знайомих.

Формула «краси по-українськи»

Також дослідники вивели формулу «краси по-українськи»:

Спорт+косметика+зачіска:

• спорт/зарядка/пробіжки – 56%;
• купую косметику – 47%;
• відвідую перукаря – 38%;
• роблю манікюр/педикюр – 18%;
• ходжу на масажі – 12%;
• відвідую косметолога – 6%;
• видаляю родимки – 6%;
• роблю епіляцію – 6%;
• естетичні/косметичні операції – 2%.

Попри те, що більшою мірою у дослідженні брали участь жінки, варто зазначити, що спортом активніше почали займатися чоловіки.

Щодо косметики, можемо оперувати статистичними даними щодо того як розподілився попит в аптечному ритейлі між категоріями:

• низьковартісною (< 22 грн за упаковку),
• середньовартісною (від 22 грн за упаковку),
• високовартісною (> 100 грн за упаковку).

Цікаво, що попри пошук компромісу між ціною та якістю, частка дорожчої косметики продовжує зростати.

Українці – єдині, але всі різні

Відповіді, отримані на запитання про здоров’я та фокус піклування наших респондентів, дозволив об’єднати їх у три групи:

• Прагматики – 47%,
• Хранителі – 46%,
• Страждальці – 7%.

До групи прагматиків належать люди, люди, які усвідомлюють, чому під час умовної авіатрощі, кисневу маску потрібно одягати спочатку на себе, і лише потім на дитину. На думку спікерки, це є маркером ступеня зрілості суспільства. Адже адекватна оцінка власної спроможності допомогти, зараз важливіша за емоційну хаотичну діяльність. Адже кожна помилка наразі має надто високу ціну.

Хранителі – люди (цікаво, що це в основному чоловіки), які нині готові дещо знехтувати/жертвувати власним здоров’ям заради піклування про оточення.

Страждальці (або зневірені люди) вважають, що прояви турботи про себе або про близьких не на часі.

Цікаво, що припущення про те, що страждальці — це безпорадні люди, які не мають фінансових засобів для існування або не можуть дати собі ради через фізичні вади тощо, а, прагматики і хранителі навпаки – заможні, фізично й соціально активні, виявилося невірним. Принципових розбіжностей у всіх названих вихідних даних (фінанси, фізичний та соціальний статус) майже не існує.

Хоча до категорії людей зневірених/страждальців частіше потрапляли люди, які знаходяться у надзвичайних умовах – проживають на території, де не вщухають активні бойові дії. Крім того, ці люди або втратили роботу зовсім, або, працюючи, отримують значно менший прибуток, або мали власну справу і втратили її.

А от суттєвої різниці відносно рівня прибутків не відзначалося.

Що з «нездоровими» звичками?

Стосовно тютюнопаління, респонденти умовно розділилися на три групи:

• Нічого не змінилося – 73%,
• Почали палити більше – 21%,
• Менше палять або відмовилися від цигарок зовсім – 6% (на жаль).

Стосовно вживання алкоголю

• Нічого не змінилося – 68%,
• Менше споживають спиртних напоїв – 23%,
• Почали споживати більше алкоголю – 10%.

Найбільше змінили своє споживання алкоголю люди з групи «страждальці». Люди з цієї групи загалом більш тяжіють до негативних трендів (багато курять, більше споживають алкоголю, турбота про себе і близьких «не на часі» тощо). Пояснення, напевне, зайві.

Що зі «здоровими» звичками?

Спорт. Як вже зазначалося, серед чоловічої статі є такі, хто під час війни почав приділяти більше уваги спортивним заняттям. Але, загалом, картина інша:

• не змінили інтенсивності занять – 62%,
• менше займаються спортом – 24%,
• більше займаються спортом – 14%.

Очікувано, що спортом більше займаються прагматики.

Харчування. «Здорова тарілка», напевно, не на часі – більшість людей, на жаль, «заїдають» стрес:

• нічого не змінили – 55%,
• стали менше слідкувати за раціональним харчуванням – 32%,
• стали більше дотримуватися раціонального харчування – 13%.

Багато опитуваних згадували, що в їхньому раціоні нині багато тіста – традиційні українські вареники тепер не лише улюблена багатьма страва, а ще й психотерапевтична практика, адже контакт з тістом не аби як заспокоює. А щодо куштування вареників – так то справжній антидепресант.

Прогулянки пішки на свіжому повітрі. Чим ближче лінія фронту, тим менше можливостей дотримуватися цієї корисної і приємної звички. І у цьому аспекті, саме прагматики демонструють найздоровіший тренд – вони гуляють найбільше. 

Вітаміни. Опитування продемонструвало:

• нічого не змінили – 68%,
• менше приймають/припинили зовсім – 16%,
• більше приймають або розпочали приймати – 15%.

Отже, війна не змінила тенденції: люди, які звикли вживати вітамінні препарати, продовжують це робити. Таку ж сталість демонструють й люди, які не споживали вітамінних препаратів регулярно.

Ліки. На жаль, люди змушені зараз економити навіть на лікарських засобах:

• нічого не змінили – 63%,
• купують дешевші ліки – 32%,
• купують дорожчі (vs більш ефективні) ЛЗ – 5%.

Заплановані медичні маніпуляції відкладаються

Як правило, намагаючись економити, ми відкладаємо різного роду медичні втручання, що планували до повномасштабної війни. Хоча є й такі, хто навпаки, нічого такого й не планували, а вирішили це зробити зараз – це 14% респондентів. Найбільше їх серед прагматиків, звичайно.

51% людей не змінювали нічого, а 36% відклали свої плани.

Які види медичних послуг активно споживають нині

Найзатребуваніша зараз медична галузь – стоматологія.

Зберігається також тенденція щодо проходження максимально повних діагностичних скринінгів (ми писали про це раніше) – люди хочуть знати все про стан свого здоров’я, аби проблеми не заскочили їх зненацька.

Ментальне здоров’я українців нині у фокусі уваги

Абсолютним лідером серед захворювань, з якими стикалися в часі війни наші громадяни, є депресія.

Навіть ті з нас, хто знаходиться у відносній безпеці, страждають від розладів тривожного спектру та депресивних станів. Це призводить до того, що багато психологічних проблем соматизуються – люди починають більше хворіти, загострюються їхні хронічні захворювання, зростає навіть травматизація – більшає проблем опорно-рухового апарату.

Лікарі вважають, що найбільший внесок у загальну захворюваність населення належить саме ментальним проблемам. Тож, нам необхідно подолати це!

Актуальний меседж від лікарів до фарми і фармацевтів: наші пацієнти сьогодні розгублені, роздратовані і знесилені. Давайте їм прості, чіткі й зрозумілі інструкції. Будь ласка, намагайтеся максимально спростити комунікацію і зробити її доступною у всіх сенсах: як фізичному, так і ментальному.

Від себе, Тетяна Жолуденко додала, що й підходи у рекламі варто переглянути. Сюжети роликів і меседжів не мають лякати, сприяти зростанню напруженості й тривоги. Все це має стати більш людяним.

Чи споживають українці більше антидепресантів – так. Але гіпотензивних більше

За статистичними даними, препаратів від високого тиску купують суттєво більше, аніж препаратів, які, на переконання експертів, мають усувати першопричину високого тиску.

Загалом, лікарі сьогодні змушені констатувати, що пацієнтів, з занедбаними, декомпенсованими хворобами стає дедалі більше. Статистичні дані невтішні: летальність зростає не через збільшення нових випадків, а через пізнє звернення по медичну допомогу.

Самолікування під час війни

Самолікування, як відомо, може бути відповідальним (коли пацієнт діє в тандемі з лікарем), і тоді воно стає важливою частиною терапії. А може бути абсолютним невіглаством, і тоді така безвідповідальність може призводити до тяжких наслідків – аж до фатальних.

Дослідження продемонструвало, що сьогодні ставлення до самолікування серед наших громадян набуло рис «вимушеної необхідності»:

• нічого не змінили – 53%,
• самолікування стали частіше застосовувати – 34%,
• стали частіше звертатися до лікаря – 14%.

Українці схильні виправдовувати це:

• не вважають свої симптоми настільки серйозними, аби звертатися до лікаря – 50%,
• впевнені, що впораються самостійно – 40%,
• не мають фінансової можливості – 22%,
• відсутня фізична доступність лікарської допомоги – 12%,
• не звертаються через відсутність декларації з сімейним лікарем, вважаючи це перепоною – 3%,
• не довіряють у певних випадках лікарям – 1%,
• інше – 1%.

Невтішні результати самолікування або ігнорування симптомів замість візиту до лікаря

За порадою до фармацевта почали звертатися частіше. Ця тенденція з’явилася під час локдауну, коли фармацевт часто був медиком першого контакту для багатьох пацієнтів. У воєнний час також спостерігаємо, що люди прислухаються до порад фармацевта при виборі препарату:

• коли необхідна заміна препарату на дешевший аналог або, якщо ЛЗ відсутній;
• коли не мають можливості/бажання звернутися до лікаря.

Звичайно, фармацевт обмежений у своїх діях в умовах обігу е-рецепта, адже у цьому випадку, запропонувати заміну неможливо.

Як бачимо, навіть непохитні цифри свідчать про нашу надзвичайну Відданість, Віру у свої сили (самолікування – це побічний ефект. Небажаний, але будемо його викорінювати разом), Відчайдушність щодо оптимістичного ставлення стосовно власного здоров’я (ми ж не просто хворіємо, ми прагнемо подолати депресію й інші хвороби) й Відповідальність один за одного, за тих, хто потребує допомоги й захисту, за майбутнє своє й людства в цілому.

Боже, бережи Україну!