Дитина та стрес: як допомогти безпечно

Тетяна Стасенко,

журналіст, редактор The PharmaMedia

Зараз дуже докладно обговорюються різноманітні нейропсихологічні аспекти дитячої психіки під час війни. Передбачити, якими будуть наслідки пережитого нашими дітьми, складно. Але все зводитися до зрозумілого бажання – допомогти дитині з цим усім впоратися. Що саме ми можемо зробити?

Про це розповіла лікар-педіатр вищої категорії, лікар фізичної та реабілітаційної медицини, к.мед.н., доцент кафедри педіатрії НМУ імені О.О. Богомольця Тетяна Дмитрівна КЛЕЦЬ.

Коли стрес замість сприяти розвитку адаптивності руйнує психіку

Такий вплив – це реалії, яким не мало б бути місця у дитинстві?

Діти, народжені після 2014 року практично не знають мирного дитинства – війна, пандемія, повномасштабне вторгнення…

Такі речі, як бомбардування або військові дії, що дитина бачить на власні очі, без сумніву, не може не відбиватися на її здоров’ї в цілому.

А найпершою, звісно ж, страждає психіка, бо це надзвичайно сильні стресові фактори, адаптуватися до яких дуже складно.

Тобто стрес, який зазвичай навчає нашу психіку, у цих надзвичайних умовах перетворюється з тренера на ката. 

Власне, саме ця неспроможність й призводить до виснаження – надзвичайно непередбачуваного та негативного, за своїми наслідками для психіки, явища.  

А відтак, ми говоримо про дистрес – занадто сильний або занадто тривалий вплив стресового фактора.

Як гостра, так і хронічна форми дистресу небезпечні для людини, а для дитини й поготів!

Які причини стресу в дитячому віці зазвичай, поза контекстом війни?

Вони стосуються безпосередньо найближчого оточення дитини.

Це будь-які зміни в родині – розлучення, смерть рідної людини, переїзд, поява нової людини в оточенні або народження братика/сестрички, батьківська нестабільність тощо.

Такі події стають стресом для малюка й у мирні часи, але зараз вони сприймаються гостріше, бо помножені на воєнний фактор.

Всі ми є соціально активними особами, але такими не народжуємося – дитяча соціалізація починається, коли малюки починають відвідувати дитячі садочки, потім школи, різноманітні гуртки тощо.

Це не завжди проходить гладко. Тож соціалізація – ще одна можлива причина дитячого стресу.

Дітки, які ростуть зараз у «спокійних» регіонах, позбавлені впливу факторів війни?

Знову ж таки, через військову агресію в дитинстві наших малюків немає основного безпекового фактора, завдяки якому дитина почувається спокійно – стабільності.

Сім’ї змушені переїжджати в інші країни, й багато дітей є вимушено переміщеними особами.

Вони адаптуються до навчання в інших навчальних закладах, де вони позбавлені друзів, звичного спілкування. Часто це навчання іншими мовами тощо. А в Україні навчальний процес повсякчас переривається численними тривогами.

Ще одна велика проблема, що додає дітям стресу,– фрагментація навчального процесу. Через постійні тривоги (а вони є й у «спокійних» регіонах, і навіть за кордоном), через міграцію населення, незадовільну відвідуваність тощо, вчителі не можуть дотримуватися звичної академічної програми викладання.

До того ж сучасні діти постійно перебувають у цифровому інформаційному полі – вони споживають з соціальних мереж та/або ТБ надзвичайно велику кількість картинок, інформації, що також може травмувати.

І тут принагідно хочу звернутися до батьків: інформаційна гігієна – це зона вашої відповідальності! Будь ласка, контролюйте цей процес, особливо той контент, який споживають діти.

Складності перекладу: що краще ми розуміємо своїх малюків – тим краще їм допоможемо

Як зрозуміти, що з малюком щось не так?

Цікаво, що за даними Американської психологічної асоціації, близько 20% дітей повідомляють про сильну тривогу та напруження, але лише 3% батьків можуть оцінити наявність стресу у своєї дитини.

Слід враховувати анатомофізіологічні особливості психіки дитячого віку. Так,

• дитина молодшого віку не може пояснити свої переживання через брак життєвого досвіду та словникового запасу;
• діти старшого віку часто не бажають ділитися, особливо, якщо вони не впевнені, що їх правильно зрозуміють і підтримають.

NB! Дослідження показують, що дітки до 10 років найбільше страждають від негативного впливу стресу, адже вони не вміють наразі аналізувати поточну ситуацію, тож «зчитують» емоційний стан батьків.

Помічним є те, що діти свої переживання часто доволі яскраво висловлюють у грі, малюнках та спілкуванні. Уважні батьки зазвичай помічають тривожні зміни.

Ознаки стресу у дитини:

• малюк раптом воліє весь час бути на ручках або хоча б тримати весь час в полі зору маму, чи когось з близьких;
• дитина постійно сфокусована на проблемі: «Ми тепер всі помремо?»;
• з’являються страхи, яких не було раніше – страх темряви, самотності тощо;
• поява «нервових» звичок – кусання нігтів, накручування волосся на палець, посмикування тощо;
• втрата інтересу до пізнання;
• дитині складно зосереджуватися, виконувати завдання, вона швидко втомлюється;
• регрес навичок та поведінки (наприклад, дитина була привчена до горщика, тепер має з цим проблему; регресують мовленнєві навички тощо);
• дитина старшої вікової групи часто демонструє бажання усамітнитися;
• дитина відмовляється йти до школи, виявляє злість, агресію, перепади настрою. Як наслідок, неприємності у школі через погану поведінку, яку викладачі не можуть часто пояснити якось раціонально. Або неприємності у школі через погане навчання.

З підлітками часто буває непросто, як їм допомогти зараз?

Демонстративна бунтарська поведінка підлітка – це часто прояв заниженої самооцінки, бажання якось відзначитися, бути поміченим, зайняти належне місце в соціумі.

Інколи це набуває небезпечних форм – «зачепери», які ризикують життям тощо. За деякими даними, в Україні за рік гине до восьми тисяч підлітків. Це надзвичайно страшні втрати!

Тож, якщо помітили ознаки стресу та тривоги у дитини, будь ласка, зверніться по професійну допомогу! Це може бути сімейний лікар або педіатр, вони мають координати служб психологічної допомоги, або направлять до потрібного фахівця.

Порада спеціаліста ніколи не буде зайвою. Навіть, якщо ви вважаєте свої стосунки з підлітком довірчими й майже ідеальними.

Які тілесні прояви стресу у дитини?

До них першою чергою належать:

• зміни в харчовій поведінці – підвищений апетит (заїдання стресу) або його відсутність (дитина відмовляється навіть від улюблених страв);
• проблеми зі сном;
• вимагання постійної уваги з боку дорослих, що проявляється різними формами: скарги на біль в різних ділянках тіла (це не симуляція (!), вони дійсно відчувають біль), підвищення температури, часте ходіння до туалету;
• на тлі стресу часто знижується імунітет, тому можуть виникати часті застуди, стоматити тощо.

Дорослі проблеми маленьких дітей

Чи буває у дітей ПТСР?

Так, на жаль. Це – наслідок гострої психічної реакції на стрес, коли дитина стає безпосереднім свідком якихось психотравмувальних подій – бомбардування та його наслідки, загибель когось тощо.

Ознаки посттравматичного стресового розладу у дитини можуть з’явитися приблизно через 6 місяців після перенесеної стресової події.

Але якщо стресова подія була занадто сильною, то ознаки ПТСР – порушення сну, навʼязливі спогади, емоційна нестійкість, труднощі з концентрацією, поява агресивності або апатії тощо – можуть зʼявлятися й раніше.

Як допомогти дитині пережити сильний стрес, мінімізувати його наслідки?

У такому стані дитина переживає надзвичайно сильні тілесні та психічні реакції – прискорене серцебиття, утруднене дихання, тремтіння, оніміння, запаморочення, а також страх втрати контролю або смерті. 

Є різні техніки, як допомогти у гострій ситуації.

Дихальні техніки – варіант, який допоможе завжди:

• діафрагмове дихання: покладіть руку дитини на живіт. Під час вдиху живіт повинен підійматися, як повітряна кулька, під час видиху – опускатися;
• дихання в паперовий пакет або в долоні: вдих через ніс, видих через рот, повільно та безперервно;
• дихання 4-7-8: вдих на 4 секунди, затримка на 7, видих на 8 секунд;
• дихання на 5: вдих на 5 секунд, затримка на 5, видих на 5 секунд.

Техніки візуалізації: попросіть дитину сконцентруватися на одному предметі та описувати його в найдрібніших деталях (це відверне увагу).

Міорелаксаційні техніки: метод м’язової релаксації за Джейкобсоном (відео легко знайти у мережі) – це також дуже корисний варіант, адже нервово-мʼязова система завжди долучається в реакцію на стрес через нашу прадавню реакцію «бий або біжи».

Чи можна дати дитині якісь заспокійливі засоби, якщо всі ці техніки не допомагають?

За відсутності позитивної динаміки, можемо скористатися так званою третьою лінією допомоги – біорегуляційними препаратами.

У педіатрії ми обмежені у виборі фармпрепаратів, які впливали б на стан нервової системи та не мали б серйозних побічних ефектів.

Але комплексні біорегуляційні препарати – націлені на відновлення саморегуляції – надзвичайно нам в цьому допомагають.

NB! Попри те, що ці лікарські засоби відпускаються без рецепта, я наполегливо рекомендую застосовувати їх лише після консультації з лікарем-педіатром!

Адже існує безліч нюансів щодо підбору дозування, режиму приймання, взаємодії з іншими ЛЗ та навіть з їжею.

Тож нехай вас не вводить в оману той факт, що ці препарати можна призначати дітям з двох років. Приймати дійсно можна, але треба знати як саме. Адже йдеться про найдорожчих у світі людей – про наших діток!