Які проблеми існують сьогодні в фармації?

19 жовтня в рамках Міжнародного форуму «Менеджмент в охороні здоров’я» відбувся семінар «Організація та управління в фармації», організатором якого виступила компанія LMT. У заході взяли участь науковці, експерти і представники громадськості та бізнесу, які обговорювали питання закупівлі лікарських засобів, автономізації закладів охорони здоров’я, проблеми в галузі фармації та ін.

Наталя Лісневська, заступник міністра охорони здоров’я в 2014–2015 рр., зазначила, що сьогодні вітчизняна фармацевтична галузь цікавить не лише українських фармацевтів і лікарів, а й міжнародну спільноту, яка також спостерігає за її розвитком. Так, на нещодавно проведеному форумі в Барселоні, зокрема, обговорювали зміни до Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів, якими передбачається спрощення державної реєстрації для лікарських засобів, зареєстрованих компетентними органами Сполучених Штатів Америки, Швейцарії, Японії, Австралії, Канади та компетентним органом Європейського Союзу за централізованою процедурою. І значна кількість міжнародних експертів звернула увагу на певні проблеми з цією процедурою, а саме: на неможливість, на їхню думку, вивчення за 10 днів реєстраційного досьє препарату. Також експерти зазначили, що, окрім цього, не можна за такий короткий час перевірити, чи призупинено реєстрацію препарату в країні реєстрації (виробника). Доповідач відзначила, що Джон Лісман, юридичний консультант ВООЗ, зауважив, що рішення українського Уряду запровадити спрощену процеду­ру реєстрації лікарських засобів викликало подив у Європейських країнах, так як аналоги такої процедури відсутні не лише в ЄС, а й в усьому світі. У якості альтернативи цієї процедури експерти ВООЗ запропонували, як варіант, приєднання України до Угоди про співпрацю між органами регулювання лікарських засобів в асоційованих країнах ЄС. Тому на сьогодні існує достатньо механізмів, які б допомогли відрегулювати відносини української фармації з ЄС і стимулювати їх розвиток без необхідності введення абсолютно нових процедур, не визнаних у світі.

Також Н. Лісневська звернула увагу на те, що наразі українські фармацевтичні виробники здатні на рівних умовах конкурувати з великими міжнародними компаніями. Після економічної кризи 2014 р. споживачі в Україні почали купувати більше вітчизняних лікарських засобів. Хоча й за такої тенденції ліки іноземного виробництва все ще продовжують користуватися певним попитом, не дивлячись на наявність вітчизняних аналогів. Тому спікер зауважила, що українським фармацевтичним виробникам потрібно приділяти увагу не лише якості, ефективності, а й промоції своєї продукції.

Окрім цього, доповідач відзначила, що в Україні є дуже низькою культура споживання фармацевтичної продукції, так як більше половини лікарських засобів відпускаються без рецептів. Через це громадяни займаються самолікуванням, що призводить до певних негативних наслідків, наприклад появи резистентності до антибіотиків. Тому дане питання також потребує законодавчого врегулювання.

Олег Катюхін, власник бізнесу у сфері медицини і фармації (ТМ «Полтавський бішофіт»), звернув увагу на те, що наразі існує криза маркетингу у вітчизняній фармації, яка витрачає значні кошти на промоцію своєї продукції, але при цьому не враховує особливостей сприйняття споживачами інформації. Він зазначив, що людський мозок влаштований таким чином, що одна його частка відповідає за раціональне міркування, тобто мислить математично, зважуючи всі «за» і «проти». А інша відповідає за ірраціональні мотиви, тобто емоції, які викликають ті чи інші предмети або ситуації, і більшою мірою впливає на споживчу поведінку.

Він зауважив, що згідно з даними аналітичної системи дослідження ринку «PharmXplorer»/«Фармстандарт» компанії «Proxima Research» в 2015 р. спостерігалося падіння високоцінового сегмента ринку лікарських засобів, однак у 2016 р. найбільший приріст попиту і продажів показав саме високоціновий сегмент. Від чого ж залежав цей приріст? Тільки від маркетингу, завдяки якому високовартісні препарати забезпечують собі не просто стабільний збут, а й приріст продажів у кризових умовах. І одним зі способів підвищити продаж лікарських засобів є використання ней­ромаркетингу, який і базується на ірраціональних мотивах, які більш ніж на 90% керують поведінкою людини (використовується підсвідомість, приховані мотиви, інстинкти і емоції).

Одним з елементів нейромаркетингу є бренд — комплекс уявлень, асоціацій, емоцій, ціннісних характеристик щодо продукту або послуги в підсвідомості споживача. Тобто це ментальна оболонка продукту або послуги, те, що людина відчуває від контакту з цими. Наприклад, використання зображень парасольки в інформаційних матеріалах лікарського засобу в підсвідомості споживачів викликає відчуття захищеності. У зв’язку із цим вони вважають такий препарат безпечним для споживання і під час вибору серед аналогічних ліків купуватимуть саме засіб із зображенням парасольки. Фізичними носіями бренду є весь комплекс елементів фірмового стилю: назва, логотип, палітра фірмових кольорів, слоган, торгова марка та ін.

Однак, на відміну від західних фармацевтичних виробників, нейромаркетинг майже не використовується українськими виробниками, через що останні для досягнення таких самих показників продажів, як у зарубіжних колег, змушені витрачати на маркетинг значні суми. Хоча цих результатів можливо досягти, використовуючи нейромаркетинг. Тому спікер порекомендував українським виробникам звернути увагу на цей вид маркетингу.

Ольга Злобіна, начальник відділу державних закупівель МОЗ України, нагадала, що в цьому році всі закупівлі почали здійснюватися через систему електронних державних закупівель «ProZorrо». Винятком є лише закупівля ліків МОЗ України через міжнародні закупівельні організації, які працюють згідно зі своїми регламентами. Через це виникли певні нарікання на профільне міністерство, оскільки раніше вся інформація щодо тендерів (учасники, цінові пропозиції і т.д.) знаходилася у вільному доступі, а зараз її не оприлюднюють.

Також у зв’язку з проведенням закупівель через міжнародні організації виникла ситуація, коли лікарі вперше працюють з тим чи іншим препаратом, закуп­леним через міжнародні організації, оскільки законодавством допускається закупівля цими організаціями лікарських засобів, незареєстрованих в Україні, але при цьому такі препарати проходять державну реєстрацію за процедурою експертизи автентичності реєстраційних матеріалів.

Також доповідач повідомила, що, оскільки закупівлі через міжнародні організації здійснюватимуться до 31 березня 2019 р., то команда ProZorrо наразі працює з профільним міністерством з метою розробки відповідного програмного забезпечення для проведення державних центральних закупівель після цієї дати.

Крім того, доповідач зауважила, що раніше для проведення закупівлі створювався тендерний комітет, що формувався виключно з працівників замовника та нараховував не менше 5 осіб. З появою ProZorrо зникла необхідність в призначені такої кількості осіб, електронну закупівлю організовано таким чином, що достатньо і одного спостерігача.

О. Злобіна зазначила, що хоча дана електрон­на система не є такою вже очевидною і простою, якою була документальна, але вона вирішила ряд серйозних проблем. Наприклад, виключення корупційної складової через відсутність безпосереднього контакту між учасниками закупівлі. Оскільки до відкриття пропозиції замовник не має інформації про учасника, з яким веде перемовини, спілкування відбувається на електронному майданчику, процедура проходить у формі редукціону (торги на зниження). Тобто учасники змагаються, пропонуючи прийнятну для себе вартість, і переможцем виходить той, хто зміг надати найнижчу конкурентну ціну за умови, якщо він відповідає іншим заявленим вимогам замовника.

Ігор Шкрабанець, начальник лікувально-організаційного управління Національної академії медичних наук України, звернув увагу, що протягом останніх 25 років обговорюється реформа охорони здоров’я, при цьому соціум не розуміє, що є система охорони здоров’я і є медична галузь. Оскільки, наприклад, якщо вчитель розповідає дітям про небезпеку паління, то він тим самим працює в системі охорони здоров’я, а саме: в сфері громадського здоров’я. Тому є медицина як галузь і є загальнодержавна система, спрямована на охорону здоров’я населення. Медицина є лише складовою системи охорони здоров’я, але вона не є соціальною чи благодійною сферою і в усіх цивілізованих країнах світу існує і розвивається за законами ринку. І скільки б не вводили антикорупційних нововведень, таких, наприклад, як ProZorrо, коштів на лікування громадян все одно не вистачатиме. Однак якби заклади охорони здоров’я стали підприємствами, то ситуація могла б змінитися. У більшості країн світу заклади охорони здоров’я існують у вигляді некомерційних (неприбуткових) підприємств. Це означає, що в разі виникнення прибутку вони мають його витратити на свій розвиток, на покращення умов надання медичних послуг, оплати праці тощо. За такої організаційно-правової форми закладу охорони здоров’я корупційна складова буде відсутня. Тому, на думку спікера, скільки завгодно можна моделювати в країні системи контрою, прозорості, накопичення контролюючих органів, але якщо не працюватимуть економічні механізми регуляції ринку, то держава витрачатиме гроші на забезпечення тільки контролюючих органів, а коштів на медицину постійно не вистачатиме.

Також І. Шкрабанець відзначив, що важливою складовою реформування медичної галузі є фармацевтична галузь і менеджмент фармації. Оскільки запровадження засад страхової медицини без забезпечення якісними та недорогими лікарськими засобами є неможливим. Тому спікер звернув увагу на те, що на ціну препаратів впливають витрати на їх розробку, зокрема на клінічні дослідження, а також суб’єктивна складова, скажімо, страх су­спільства перед захворюваннями, які можуть призвести до смерті. Наприклад, до однієї з найдорожчих груп препаратів належать ліки для хіміотерапії під час онкологічних захворювань. Оскільки у вартість включається важливість питання — життя. І в українському суспільстві зараз існує канцерофобія, тому що онкодіагноз сприймається як вирок, не дивлячись на те, що існує великий відсоток випадків одужання у разі ранньої діагностики. І це вже є догмою для більшості розвинених країн, так як для них основним видом лікування є хірургічне втручання на фоні хіміотерапії чи взагалі без неї. У той же час чим менш розвиненою є країна, тим вищим є відсоток використання хіміотерапії.

На думку І. Шкрабанця, у зв’язку з наявністю суб’єктивної складової ціноутворення держава повинна розробляти механізми послаблення фінансового навантаження на громадян. Наприклад, коли повністю за рахунок держави лікуються діти, а для інших категорій громадян використовувати принцип фінансування галузі медицини більшості європейських країн, коли багатий платить за бідного, а здоровий за хворого, країна ж регулює тільки ті питання, які для неї є важливими (державні закупівлі тощо). Однак доповідач зауважив, що поки в Україні не створять ринок медичних послуг і механізм ціноутворення на ньому, до того часу ціни в даній сфері будуть необ’єктивними і медична галузь не перетвориться на сучасний інструмент, який дозволятиме задовольнити потреби громадян України.

Євген Прохоренко, фото Сергія Бека